Зачаровані давниною.

 

Зачаровані давниною.

Прогулянки Львівщиною.



...Гарна погода шепоче: мандруй.

...Давно вже мріяла відвідати деякі цікаві місця Львівщини. Тож купила квиток до Львова і поїхала. До мене приєдналася знайома. Прибули до Львова о шостій ранку. Львів зустрів нас розквітлими сакурами та бузком. Було два варіанти: розпочати зі Старого Села, або з Уніва. До Старого Села ми хотіли їхати електричкою. Але би довелось чекати кілька годин. Оскільки графік у нас був дуже щільний, вирішили розпочинати з Уніва. Автобуси на Унів відправляються з автостанції №6, що на Личаківській. Ми трохи пройшлися по ранішньому Львову, а потім біля цирку сіли на бусик №36. Ним ми і доїхали до автостанції, милуючись містом. Поки чекали на наш рейс, приятелька купила собі кави. Вона була у захваті: такої кави у Києві немає.

...До Уніва ми доїхали досить швидко. Дорогою розглядали краєвиди та гадали, закінчиться дощ, що розпочався, чи ні. Оскільки рейс був не до Уніва, а у Якторів, нас висадили на початку села. Одягнувши дощовички, ми пішли. Дорога до монастиря йшла через усе село. На вулиці нікого не було. Мабуть злякалися дощу. Село чисте, прибране. Молода зелень і квітучі дерева та кущі веселили око. Дорогу раз-по-раз перебігали індокачки. Поки йшли, побачили кілька пам’ятників, нову церкву, «Народний дім», фельдшерсько-акушерський пункт, школу. І от нарешті ми вийшли до Свято-Успенської Унівської Лаври. Історія цього місця тягнеться з глибини віків. Колись тут був монастир-фортеця. Зараз ця територія належить УГКЦ. Навколо все охоплено неймовірним спокоєм. Територія відкрита для відвідувачів. Все доглянуте. Є музей з великою кількістю цікавих експонатів, точна копія Туринської Плащаниці та старовинні фрески у церкві. Поруч ведуться розкопки. Звідси є вихід на Чернечу гору. Ми побули там достатньо часу, але треба рухатись далі. Ще й автобуси нечасто ходять. Наостанок, хочеться подякувати братам цього монастиря за гостинність, гарну екскурсію та позитив.

...З Уніва доїжджаємо до Перемишлян (це майже поруч) та робимо пересадку на бус до Свіржа. Нам пощастило і зовсім не прийшлося чекати. Трохи дороги і ми вже у Свіржі. Селище зустрічає нас сонячною погодою. Біля зупинки розташована церква, а за кілька метрів, ближче до замку, – ще одна. Попереду велика зелена галявина. Школярі разом з вчителем проводять тут урок фізкультури. Місце заряджає своєю енергетикою, надає сили. Попереду замок у всій своїй красі. Колись це була оборонна споруда, яка з часом перетворилася на резиденцію для вельмож. За радянської влади це місце віддали якимось там творчим колективам, але довести до ладу замок не змогли. Він у більш-менш нормальному стані, але потребує реставрації. З двох боків замок оточує озеро. Виглядає все неймовірно красиво. Розмовляємо з директором (він же і охоронець) замку. Оглядаємо замок з середини та обходимо по периметру ззовні. На камінні біля замку робимо привал, обідаємо. Час летить швидко. Виходимо на зупинку. Місцеві кажуть, коли буде автобус на Львів. Ним ми і поїдемо далі. А поки що ласуємо морозивом та спілкуємося з чоловіком, що сидить на зупинці та годує курей.

...Львівським автобусом доїжджаємо до повороту на Старе Село. Далі йдемо пішки. По обидва боки дороги поля, зелене і жовте. Жовте – то ріпак. На узбіччі цвіте барвінок. Десь попереду маленький лісок і далі вже видніються будинки. Проходимо ще трохи, повертаємо і бачимо замок. Він розташований неподалік залізничних колій. Замок є пам’яткою архітектури XVI-XVII сторіч. Колись це була велика і велична споруда. Зараз все, що ще залишилось з тих часів, знаходиться у дуже занедбаному стані. Є стіни, що скріплені залізними тросами, щоб не розсипалися. Це просто злочин з боку держави, яка не дбає про свою історичну спадщину. Ще трохи гуляємо селищем. Годуємо місцевого собаку, що сидить на дорозі біля магазину, та ідемо на станцію. Скоро буде електричка на Львів. На станції годуємо місцевих котів та слухаємо про що гомонять бабусі на лавочці поруч.

...Електричкою доїжджаємо до Львова о 19.38. Їдемо у центр. Там вечеряємо у Пузатій Хаті і направляємось у хостел «Wanted». Особисто мені хостел сподобався. Охайна кімната на шість одноповерхових ліжок, у кожного окрема шафка. Гарна кухня, чисті санвузли, є пральна машинка, гарне місцезнаходження і цінова політика. Моя знайома плювалася і була вкрай не задоволена хостелом, бо на його території не можна палити. Мене ж це, навпаки, дуже потішило. Спимо, як убиті. Зранку снідаємо і знову в дорогу.

...Автобусом добираємося до автостанції №2, а вже звідти – маршруткою до Крехіва. В маршрутці з нами їде Отець Володимир, який люб’язно пропонує нам показати монастир та околиці. Спочатку я навіть не зрозуміла, що це священник. Той час, що ми провели з ним, змінив мій погляд на священнослужителів. Це просто неймовірна людина із своєю складною історією, з любов’ю до своєї справи, до країни, до життя. Цікава розповідь про історію монастиря, прогулянка повз капличку до цілющого джерела Богородиці та печерного монастиря на скелі «Камінь Тимоша», далі відновленою ритуальною «Хресною дорогою», яка закінчується капличкою «Гроб Господень». Нові відкриття та сильні емоції. Хотілося би залишитися там іще. Але час рухатись далі.

...Наступний пункт нашої подорожі Жовква. Маленьке , але дуже красиве місто. Відвідуємо місцевий замок. Потім моя знайома вмощується на лавці, а я йду до Ратуші і вилізаю нагору. Роздивляюся містечко з висоти. Потім прогулююся площею та обходжу місцеві визначні пам’ятки. Їх забагато на маленькому клаптику землі. Нажаль усю Жовкву обійти не встигла, бо приятелька почала наполягати на поверненні до Львова: вона хотіла ще пробігтися та купити подарунки для знайомих. Я пропонувала їй поїхати самій, але вона не захотіла. З сумом покидаю з Жовкву. Мені не вистачило півтори години щоб повністю обійти все місто. Гадаю, що ще обов’язково сюди приїду.

...Повертаємось до Львова. Їдемо на площу Ринок. Відвідуємо з екскурсією славнозвісну кав’ярню. Намотуємо не одне коло навколо площі, поки знайома вибирає подарунки, а потім вмощуємось на лавці навпроти музею. Знайома купує каву. На площі Ринок кава відстійна. У приятельки ще є остання забаганка – покататися на львівському трамвайчику. Тож сідаємо на трамвай та їдемо на вокзал. Поїздка гарна, але, якщо порівнювати з Одесою, менш колоритна. Накрапає дощ. Потяг трохи запізнюється. Ну, а ми мріємо про чай з печивом. Київ буде завтра.

...Я вже почитаю мріяти про наступну подорож Вона буде соло.



Создан 01 мая 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником