Похід по Свидовцю.

 

Похід по Свидовцю.

Бурьосик в тумані.



…Два роки мріяла про похід по Свидовцю. І от нарешті зібралася. Закуплені квитки на потяг та все за списком. Солодкі миті чекання псує прогноз погоди, та ми вирішуємо йти.

…Ясіня зустрічають нас похмурим ранком. Місцеві перевізники пропонують підвезти на Драгобрат. Але ми не здаємося і вирушаємо у далеку дорогу. Переходимо річку по гойдаючомуся пішохідному мосту і повз старовинну церкву починаємо підйом. Слизька мокра дорога, глина, що прилипає до взуття, дрібний дощ, що підсилюється з кожним кроком, не в змозі зіпсувати нам настрій. І погода здається: дощ припиняється і виходить сонце. Око милують смарагдові полонини та неймовірні краєвиди. От і перше джерело зі смачною водою, а ще суниці і чорниці. Їмо ягоди та вирушаємо далі. Попереду кілька будиночків, розкиданих по полонині, пасуться корови, та рудий кіт, що полює на когось. Намагаємося якнайбільше увібрати в себе цієї краси.

…Біля Драгобрату різко падає туман. В тумані находимо рівну галявину та встановлюємо намет. Туман розсіюється, але починається дощ. Поруч з наметом розташована споруда, схожа на зупинку громадського транспорту. Всередині є велика калюжа та стара лавка. На цій лавці ми розпалюємо горілки та готуємо їжу. Після вечері подруга йде оглядати місцевість, а я залишаюсь в наметі послухати концерт, який дають корови, що пасуться поруч. Під мелодію дзвіночків засинаю.

…Наступний ранок починається з дощу. Але ми вже до нього звикли. Готуємо сніданок та пакуємо речі. Намет ділимо на двох, половину несу я, другу половину – подруга. Прямуємо до озер. Особисто я мріяла спуститися до озера Ворожеска та заночувати там у стаях. Подруга була проти: виходило, що ми задарма несли намет. Але усе вийшло зовсім по-іншому. У верхах стояв густий туман та дув сильний вітер. Видно було десь метрів за п’ять, не більше. Ми йшли, інколи зустрічаючи позначки та стовпи із вказівниками. Спочатку йшли разом. Але темп у нас різний. Я йду повільно, зупиняюся не часто. Подруга йде швидше, але частіше робить зупинки. Так ми і йшли, обганяючи одна одну. Туман густішав, вітер посилювався. Стежку до озера ми не побачили, пройшли далі. А потім і зовсім загубили одна одну. Зв’язку не було. Я продовжувала йти по «червоному» маршруту. Інколи десь дзеленчали дзвіночки або в тумані проносився табун коней. Це було неймовірно красиве видовище. Вітер був такий, що здавалося, він зараз підхопить тебе та скине кудись донизу. Вже давно не було вказівників. А я все йшла туди, куди очі дивляться. Через деякий час з’явився зв'язок. Завмерши на місці, почала дзвонити подрузі. Вона відповіла. Чути було погано, але дізналася, що вона повернулася на Драгобрат. А я стояла в тумані невідомо де з половиною намета в наплічнику. Вирішила йти далі, сподіваючись знайти місце, де можна буде заночувати, ну, а вже, якщо не знайду таке місце, завернуся у «свою» частину намета і так провести ніч. Але несподівано ліворуч побачила чи то стежку, чи то русло від потічка, що спускалося донизу. Вирішила подивитися що там. Там не було туману і я побачила коней. Назустріч до мене з гавкотом неслися величезні собаки. Як я була рада їх бачити! Якби хто почув, про що я з ними розмовляла, то був би здивований. Собаки пропустили мене, і я пішла до будиночка, котрий виднівся попереду. То була стая, в якій варили сир.

…Підійшовши до стаї, покликала. Вийшов чоловік і на моє запитання про те, де я, озвучив невідому мені назву. Спробувала знайти це на карті, але марно. Знайду вже потім, коли повернуся до Києва. Мене запросили в середину. Посеред стаї горіло вогнище і висів здоровезний казан. Попід стіною від краю до краю зроблена величезна лежанка, на якій усі рядочком зазвичай сплять. Вогнище те горить усю ніч, а дим виходить через отвір у стелі, хоча чимало диму залишається і в середині. Окрім того чоловіка, що мене зустрів,  там був ще хлопчик та дідусь, міцний, як дуб. Відчувала себе ніяково, бо потурбувала людей. Але мені сказали, що навпаки дуже раді гостям. Пропонували різні наїдки з овечого молока, борщ. Скуштувала щось кисломолочне (назву не запам`ятала), дуже ніжне і смачне. Потім прийшов ще один чоловік з сином. Пригнали вівці. Всі пішли їх доїти. Після вечері сиділи на лежанці і, дивлячись на вогнище, розмовляли про дітей, про життя, про війну, про Карпати…

...Не пам’ятаю, що мені снилося. Прокинулася о п’ятій ранку (за місцевим часом – о третій) разом з усіма. Господарі пішли доїти овець, готувати сніданок, а я ще трохи повилежувалась і почала збиратись. Від сніданку відмовилась, але із задоволенням взяла з собою пляшку молока. Попрощавшись з гостинними господарями, вирушила в дорогу. В полонині було сонячно, а у верхах стояв туман. Собаки трохи провели мене до потічка і повернулися, а я пішла в туман, з якого вчора вийшла. Потрібно було приймати рішення щодо подальшого маршруту. Якби не половина намета в наплічнику, пішла би далі. А так прийшлося повертатися на Драгобрат. Туман був не такий густий, ще й інколи розступався. Тож я мала, хоч і не велику, можливість милуватися краєвидами. Вітер не вщухав. Навколо не було нікого. Я йшла і співала. Коли туман розходився, бачила і полонини, і гори, і коней, і овець, що пасуться в полонинах. Подекуди лежав сніг. Побачила і озера. Зверху вони виглядають значно краще, ніж коли стоїш десь поруч. Ближче до Драгобрата похолоднішало. Вітер скаженів, видимість стала гірше, в повітрі зависали краплини води, під ногами болото. Йти було важко. Мерзли руки. Але я таки дісталася підйомників. Потім був спуск по слизькій дорозі і зустріч з подругою. Вона хотіла залишитись на Драгобраті і заночувати в наметі. Я була категорично проти, бо після ночівлі в стаї нагадувала копчену курку. Хотілося помитися та висушити кросівки, в яких хлюпало. Почали спускатися в Ясіня. По дорозі нас підібрала грузова машина. Я поїхала з речами машиною, а подруга пішла без нічого. В Ясінях зняли кімнату, відмилися, відіспалися і зранку кожен пішов своєю дорогою.

…Наступний ранок розпочався з дощем. Та це мене не злякало. За планом було село Чорна Тиса. Там у мене була справа. Але то вже інша історія.



Создан 21 июн 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником